29 жовтня 2024 року студенти ЕПФК ЗНУ Шигіна Поліна та Михайлик Уляна відвідали тренінг “Основи спілкування із Захисниками та Захисницями України” від Департаменту спорту, сім’ї та молоді Запорізької міської ради у межах проєкту “Діалоги молоді з ветеранами”.
Задля навчання учасників правильній взаємодії з людьми, які пережили бойові дії, поранення, ампутації та психологічні травм й організований захід.
Початок зустрічі зі смачної кави-паузи, де учасники могли познайомитися та поспілкуватися. У такій невимушеній та дружній атмосфері вступне слово взяла тренерка Катерина Прохорова, психологиня, арттерапевтиня та громадська діячка. Вона визначила завдання тренінгу та зазначила важливість екологічного спілкування з військовими.
Під час розгляду теми «Порівняння бойового стресу та ПТСР» учасникам пояснили ключові відмінності між цими двома поняттями. Бойовий стрес — це природна реакція людини на екстремальні умови, у яких вона опиняється під час бойових дій. Це може включати відчуття страху, тривоги, гніву або сильного фізичного та емоційного виснаження.
ПТСР — це серйозний психічний стан, що виникає внаслідок пережитих травматичних подій, таких як війна, і може тривати довго після завершення бойових дій. Це розлад, який потребує спеціалізованої допомоги, оскільки він викликає постійні тривоги, флешбеки, нічні кошмари та навіть порушення зв’язку з реальністю.
Також згадали про піраміду потреб Маслоу та як знання про потреби можуть допомагати нам. Знання про ці рівні допомагають краще розуміти, яку саме допомогу і підтримку потрібно надавати в конкретний момент, не нав’язуючи зайвого.
Під час розгляду теми «Правила виживання в бою» тренерка пояснила, що існує кілька навичок, які є життєво необхідними на війні, але після повернення додому вони можуть ускладнити адаптацію до цивільного життя. Наприклад, постійна пильність та готовність до небезпеки, яка допомагає вижити під час бойових дій, може призвести до підвищеної тривожності у мирних умовах, коли такі реакції не потрібні. Солдати також звикають до того, що довіряти можна лише перевіреним особам, що у мирному житті може викликати складнощі у спілкуванні та побудові відносин. Крім того, військові завжди чітко дотримуються наказів та ухвалюють рішення в умовах обмеженого часу та інформації, але у цивільному житті такі швидкі рішення можуть не завжди бути доречними. Окремо наголошувалося на тому, що емоції на війні часто пригнічуються, що може призводити до проблем у стосунках з близькими після повернення.
На тренінгу розібрали, чому недоречно ставити військовим питання про їх заробіток чи подробиці бойових дій. Учасникам розповіли, що такі питання можуть бути болючими для них, бо вони не можуть повністю відкритися і розповісти про травматичний досвід. Важливо розуміти, що захисники, які повернулися з війни, потребують часу, щоб опрацювати свої переживання. Їм важливо відчувати, що вони не самі, що їхні почуття та емоції розуміють і підтримують.
Зараз найважливіше — підтримувати наших захисників, вислуховувати їх, даючи їм відчуття, що вони не самі. Це означає бути чуйними, терплячими та не тиснути на них з вимогами детальних розповідей. Якщо вони хочуть поділитися своїми досвідом, то робити це в безпечному середовищі, де їх вислухають і зрозуміють.
Окрім емоційної підтримки, ми можемо допомогти нашим захисникам матеріально:
• Розповсюджувати інформацію про збори коштів для їхніх потреб (наприклад, для придбання необхідного спорядження, реабілітації або підтримки їхніх сімей);
• робити донати (на спеціальні фонди, які допомагають військовим і їхнім сім’ям);
• висловлювати слова підтримки (не боятися писати листи, листівки або просто сказати щирі слова вдячності за їх жертву)
Кожна допомога, будь то моральна чи матеріальна, важлива. Разом ми можемо наблизити нашу перемогу і допомогти нашим захисникам швидше повернутися до нормального життя. Важливо пам’ятати, що наші захисники – це не лише воїни, але й люди, які потребують нашої підтримки і розуміння.
Тема екологічного спілкування з військовими особливо важлива зараз, коли багато наших воїнів повертаються з бойових дій із травмами. Важливо поважати особисті кордони, будувати безпечну комунікацію та уникати тригерів для успішної реабілітації та інтеграції захисників у суспільство.
Шигіна Поліна, студентка І курсу «Право»
Михайлик Уляна, студентка І курсу «Туризм і Рекреація»