ГЕРОЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ – УРОДЖЕНЦІ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЮ

9 Травня 1945 р. назавжди закарбується в пам’яті українського народу та інших народів колишнього СРСР як день грандіозної перемоги над страшним ворогом людства – фашизмом. Саме в цей день скінчилася Велика Вітчизняна війна, яка стала для нашого народу справжнім випробуванням на міцність людського духу, на людяність і патріотизм. Героїзм, відвага та жертовність були нормою для мільйонів людей. За роки війни більше 11,5 тисяч радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу. Серед них були і уродженці Запорізького краю.


Бабков Василь Петрович – штурман 434 винищувального авіаційного полку

Бабков ВП

(14.05.1918, с. Кушугум нині Запорізького р-ну Запорізької обл. – 08.09.2001, Москва) – Герой Радянського Союзу (1942), заслужений військовий льотчик СРСР. У довоєнні роки працював на заводі «Запоріжсталь». З 1941 – на фронті. Відзначився в період Сталінградської битви. Усього зробив 465 бойових вильотів. У понад 100 повітряних боях особисто збив 23 літака противника. У 1950 закінчив Військово-повітряну академію, 1956 – Військову академію Генерального штабу. 1950 – командир 4-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії, що входила до складу 24-ї повітряної армії в Німеччині. 1956 – командувач 71-го гвардійського авіаційного корпусу. 1960 – генерал-інспектор Головної інспекції МО СРСР. До 1987 очолював Головну інспекцію Протиповітряної оборони. Генерал-лейтенант (1964), генерал-полковник (1973). Проживав у м. Москва. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни І ст., двома орденами Червоної Зірки, медалями.


Бесчастний Сергій Арсенійович – командир ескадрильї 235 штурмового авіаційного полку.

Бесчастний Сергій Арсенійович

(23.02.1919, с. Юріївка, нині м. Мелітополь Запорізької обл.) – Герой Радянського Союзу (1946). Закінчив школу ФЗУ, радпартшколу. У 1941 закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів. На фронті з 1943. Капітан, командир ескадрильї 235-го штурмового авіаційного полку 2-го Українського фронту. Здійснив 124 бойові вильоти, у 21-му повітряному бою і на землі знищив 7 ворожих літаків. Після війни жив у м. Одеса. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни І ст., медалями.


Василь Антонович Бурмакарадянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1946), почесний громадянин Запоріжжя.

Бурмака_Василь_Антонович

(25 лютого 1918, Нове Мажарове – 9 вересня 2014) – с. Нове Мажарове нині Зачепилівського р-ну Харківської обл. в родині селянина. Українець. Член КПРС з серпня. 1943. Закінчив 7 класів. Працював слюсарем Нижньодніпровського заводу м.Дніпропетровськ. У Радянській Армії з 1938. Учасник визвольного походу радянських військ в Західну Білорусію в 1939 Закінчив Балашовський школу льотчиків в 1941. З початком Великої Вітчизняної війни на фронті. Старший льотчик 809-го штурмового авіаційного полку (264-а штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт) лейтенант Бурмака до січня. 1945 справив 120 бойових вильотів на штурмовку залізничних ешелонів, вузлів оборони, скупчень живої сили і техніки противника.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 15.5.1946. У 1950 закінчив Краснодарскую вищу офіцерську авіаційну школу штурманів ВВС, в 1954 – 10 класів. З 1959 майор Бурмака – в запасі. Живе в м.Запоріжжя. Працює завідувачем кабінету політосвіти на Запорізький електровозоремонтний завод. Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, 3 орденами Вітчизняної війни 1 ст., 2 орденами Червоної Зірки, медалями


Бєлік Віра Лук’янівна – штурман ланки 46 гвардійського нічних бомбардувальників авіаційного Червонопрапорного Таманського полку.

Бєлік В.Л.

(12.06.1921, с.Охрімівка Якимівського р-ну Запорізької обл. – 25.08.1944, м.Остроленка, Польща) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно). Навчалася в Московському державному педагогічному ін-ті. З 1942 – на фронті. Штурман ланки 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 2-го Білоруського фронту, лейтенант. Брала участь у битві за Кавказ, визволенні Кубані, Криму й Білорусії, наносила бомбові удари по військових об’єктах ворога в Східній Пруссії. До серпня 1944 зробила 813 нічних вильоти. Нагороджена орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ст., Червоної Зірки.


Гнідий Олександр Олексійович – командир ескадрильї 40 авіаційного полку пікіруючих бомбардувальників.

Гнідий Олександр

(22.11.1914, с. Царицин Кут, нині с. Приморське, Василівського р-ну Запорізької обл. – 14.04.1983) – Герой Радянського Союзу (1945). Навчався в Київському ін-ті механізації і електрифікації сільського господарства. У 1936 закінчив школу військових пілотів. У 1939–1940 брав участь у радянсько-фінській війні. З 1941 – на фронті Великої Вітчизняної війни. Командир ескадрильї 40-го авіаційного полку пікіруючих бомбардувальників ВПС Чорноморського флоту, капітан. До середини жовтня 1944 провів 140 бойових вильотів, потопив міноносець, підводний човен, шість барж, підірвав залізничний міст, знищив 15 літаків на землі тощо. Після війни служив у ВМФ. У 1951 закінчив Військово-морську академію. З 1960 полковник Г. – у запасі. Мешкав у м. Ленінград, де працював старшим інженером Всесоюзного проектно-конструкторського ін-ту технології електротехнічного виробництва. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни І ст., Червоної Зірки, медалями.


Давідков Віктор Йосипович – заступник командира 131 винищувального авіаційного полку.

Давідков

(17.08.1913, с. Василівка Василівського р-ну Запорізької обл. – 02.06.2001) – Герой Радянського Союзу (1942). Працював слюсарем-механіком Запорізького алюмінієвого комбінату. З 1932 – в Червоній Армії. У 1935 закінчив Енгельсівську військову авіаційну школу льотчиків. Учасник боїв біля оз. Хасан (1938) і радянсько-фінської війни (1939–1940). З 1941 – на фронті. Заступник командира 131-го винищувального авіаційного полку Південного фронту, капітан. У 1941 здійснив 186 бойових вильотів, особисто збив шість і в групі два літаки ворога. У 1951 закінчив Військову академію Генштабу. З 1956 командував авіаційними з’єднаннями. З 1977 р. генерал-полковник, заслужений воєнний льотчик СРСР Д. – у відставці. Проживав у м. Москві. Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Бойового Червоного Прапора, орденами Суворова ІІ ст., Кутузова ІІ ст., Олександра Невського, Вітчизняної війни І ст., двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині в ЗС СРСР» ІІІ ст., медалями.


Деменков Сергій Васильович – заступник командира ескадрильї 103 гвардійського винищувального авіаційного полку.

Дємєнков

(25.12.1919, с. Астраханка Мелітопольського р-ну Запорізької обл. – 04.05.2003) – Герой Радянського Союзу (1943). Працював на дизелебудівному заводі в м. Мелітополь. 1940 закінчив Качинську військову авіаційну школу пілотів. З 1941 – на фронті. Заступник командира ескадрильї 103-го гвардійського винищувального авіаційного полку військ протиповітряної оборони країни, старший лейтенант. На 1943 – здійснив 313 бойових вильотів, брав участь у 51 повітряному бої, збив 11 літаків ворога. Після війни проживав і працював у м. Харків. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни І та ІІ ст., двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» ІІІ ст., медалями.


Доліна Марія Іванівна – заступник командира ескадрильї 125 гвардійського бомбардувального авіаційного полку.

Доліна

(18.12.1920, с. Шаровка Полтавський р-н Омської обл., РРФСР – ?) – Герой Радянського Союзу (1945). У 1939 закінчила Херсонську авіаційну школу. Працювала льотчиком-інструктором Дніпропетровського, потім Нікопольського аероклубів. З 1941 – на фронті. У 1942 закінчила Енгельську військову авіаційну школу. Заступник командира ескадрильї 125-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку 1-го Прибалтійського фронту, капітан. До січня 1945 здійснила 63 бойових вильоти, під час яких скинула на об’єкти противника 45 000 кг бомб. У шести повітряних боях збила в групі три винищувачі ворога. З 1950 – у запасі. До 1975 працювала в ЦК КП Латвії. Член правлінь Комітету захисту миру, Радянського комітету ветеранів війни. Нагороджена орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ст., медалями. Почесний громадянин смт Михайлівка Запорізької обл.


Кравець Людмила Степанівна – санінструктор та парторг роти 63 гвардійського стрілецького полку

Кравець Людмила

Народилась у сім’ї службовця. У 1941 р. Людмила Кравець закінчила Запорізьку школу медичних сестер. З перших днів Великої Вітчизняної війни працювала в евакогоспіталі. У Червоній армії з липня 1941 р. На фронті з січня 1942 р.

У 1942 р. військова частина, в якій служила Людмила Кравець, вступила у бій на Північно-Західному фронті. В одній з битв була тяжко поранена, але після госпіталю знову повертається у рідну частину. Санінструктор і парторг роти 63-го гвардійського стрілецького полку (23-тя гвардійська стрілецька дивізія, 3-тя ударна армія, 1-й Білоруський фронт) гвардії старший сержант.

Л. Кравець 17 квітня 1945 р. у бою на підступах до Берліна замінила пораненого командира роти і особистим прикладом надихнула бійців на виконання бойових завдань, поставлених перед підрозділом. Очолювана нею рота зуміла відстояти завойовані позиції. Л. Кравець брала участь у вуличних боях у Берліні, під вогнем противника евакуювала з поля бою поранених.

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» Людмилі Степанівні Кравець присвоєно 31 травня 1945 р.

Після війни Л. С. Кравець певний час жила у Запоріжжі, згодом мешкає у Києві. Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, медалями.


Кравець Михайло Дементійович – розвідник взводу розвідки 183 танкової бригади

Кравець Михайло

Народився в 1923 році у с. Підгірне Василівського району Запорізької області. Українець.

В Червону Армію пішов добровільно весною 1942 р. із Саратовської області, куди він був евакуйований з початком війни. Воював на Північно-Західному, Воронезькому та 1-му Українському фронтах.

За зразкове виконання бойових завдань командування при форсуванні Дніпра і проявлені при цьому героїзм і відвагу 10 грудня 1944 р. йому було присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка». Після демобілізації в 1947 р. він повернувся в рідне село, де працював комбайнером, а згодом – головою колгоспу.

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни II ступеня, медалями. Помер в 1975 р. Похований у м. Василівка на міському кладовищі.


Кузьменко Іван Прокопович – командир батареї 1314 легкого артилерійського полку

Кузьменко Іван Прокопович

Народився 29 грудня 1920 року в селі Новоолександрівка Приазовського району Запорізької області в селянській родині. Українець. Член КПРС з 1942 року. Освіта середня. У 1939 році закінчив два курси Бердянського учительського інституту. Працював учителем у Дніпровській неповній середній школі Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

У 1939 році призваний до лав Червоної Армії. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1943 році закінчив курси молодших лейтенантів. Воював на 1-му Білоруському фронті.

Відзначився в Берлінській операції. Перебуваючи в бойових порядках піхоти, вміло корегував вогонь батареї, знищуючи вогневі точки противника, сприяв захопленню ряду населених пунктів на захід від Берліна.

25 квітня 1945 року вогнем гармат підтримував стрілецький підрозділ в бою на підступах до міста Потсдам. Першим з розрахунками гармат подолав канал, чим забезпечив переправу стрілецької роти через водну перешкоду.

5 травня 1945 року разом з піхотою форсував річку Хафель в районі населеного пункту Баніц за чотири кілометри на південний схід від німецького міста Премніц. Старший лейтенант І. П. Кузьменко відбив вісім контратак танків і піхоти ворога, утримуючи займаний плацдарм до підходу підкріплення.


Лактіонов Пантелій Борисович – командир кулеметної роти 239 гвардійського стрілецького полку.

Лактіонов Пантелій Борисович

(28.06.1922, с. Новотроїцьке Бердянського р-ну Запорізької обл.) – Герой Радянського Союзу (24.03.1945 посмертно). Закінчив середню школу. Працював у відділенні міліції м. Бердянськ. Навчався в Тбіліському інженерно-дорожному ін-ті. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941. Закінчив курси молодших лейтенантів у 1943. Командир кулеметної роти 239-го гвардійського стрілецького полку 1-го Білоруського фронту, гв. ст. Лейтенант. Відзначився під час прориву оборони противника на р. Прип’ять у р-ні смт Ратно (Волинська обл.). Переслідуючи ворога з невеликою групою бійців, першим 21 липня 1944 вийшов до державного кордону СРСР. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки.


Лисконоженко Микола Гаврилович – льотчик 513 винищувального авіаційного полку.

Лисконоженко

(06.05.1919, с. Новоданилівка Якимівського р-ну Запорізької обл. – 02.11.1941) – Герой Радянського Союзу (27.12.1941, посмертно). Народився в сім’ї селянина. Після закінчення школи ФЗН працював слюсарем Мелітопольського паровозного депо, одночасно навчався в аероклубі. У Радянській Армії з 1938. У 1939 закінчив військову авіаційну школу льотчиків. Учасник радянсько-фінської війни 1939-40. На фронті з 1941. Льотчик 513-го винищувального авіаційного полку військово-повітряних сил 52-ї окремої армії, лейтенант. 02.11.1941 у бою зі значними силами противника таранив один, а потім, будучи вже пораненим, другий винищувач. Нагороджений орденом Леніна.


Міклей Геннадій Валер’янович – командир 209 гірськострілецького полку.

Міклей Геннадій Валер’янович12.05.10. 1907, м. Олександрівськ нині Запоріжжя – 02.08.1941, Кіровоградська обл.) – Герой Радянського Союзу (1941, посмертно). Народився в сім’ї службовця. Закінчив сільськогосподарський технікум і 1 курс сільськогосподарського інституту. З 1929 – у Червоній Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941. Майор, командир 209-го гірськострілецького полку Південного фронту. Відзначився 1941 у бою в р-ні с. Тарнавка (Чортківський р-н Тернопільської обл.) захопивши з бійцями ворожий штаб. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медалями.


Несмашний Григорій Іванович – штурман ланки 2 гвардійського авіаційного полку.

Несмашний Григорій Іванович

(07.04.1914, м. Олександрівськ (нині – Запоріжжя) – 1990) – Герой Радянського Союзу (1942). У 1955 закінчив Військово-повітряну академію. Працював ливарником на заводі «Комунар». З 1933 – в Червоній Армії. Штурман авіації дальньої дії. Учасник бойових дій з червня 1941. Здійснив 198 бойових вильотів. З 1966 – у відставці, полковник. Упродовж всіх подальших років мешкав і працював у м. Запоріжжя. Нагороджений орденами Леніна (1942), Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ст., Червоної Зірки, медалями.


Нестеренко Федір Григорович – командир 76-мм гармати 25 гвардійського стрілецького полку.

Нестеренко Федір Григорович

(1923, с. Юріївка Приморського р-ну Запорізької обл. – 01.03.1945, с. Жагань, Польща) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно). На фронті з 1943. Сержант, командир гармати 25-го гвардійського стрілецького полку 1-го Українського фронту. 1945 – одним із перших переправився через р. Одер, вогнем підтримав піхотинців, що билися на плацдармі. Нагороджений орденами Леніна (1945), Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, Слави ІІІ ст., медалями


Носаль Євдокія Іванівна – заступник командира ескадрильї 46 гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку.

Носаль

(1918, с. Бурчак Михайлівського р-ну Запорізької обл. – 23.04.1943, м. Краснодар.) – Герой Радянського Союзу (1943, посмертно). У 1936 закінчила Нікопольський педагогічний технікум , 1939 – Миколаївський аероклуб, 1940 – Херсонську льотну школу. Трудову діяльність розпочала вчителем початкових класів у с. Велика Білозерка, пізніше працювала в м. Миколаїв. 1941–1943 – у Радянській Армії. З 1942 – на фронті. Молодший лейтенант, заступник командира ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаполку Північнокавказького фронту. Здійснила 354 бойових вильоти. Першій серед жінок присвоєно звання Героя Радянського Союзу в роки війни. Нагороджена орденами Бойового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної Війни, медаллю «За оборону Сталінграда». Її ім’я носить центральна вулиця с. Бурчак.


Тернавський Іван Антонович – командир дивізіону 158 гвардійського артилерійського полку.

Тернавський Іван Антонович

(19.08.1911, с. Чубарівка Пологівського р-ну Запорізької обл. – 19.01.1995, м. Коростень Житомирської обл.) – Герой Радянського Союзу (1944). Закінчив курси вчителів початкової школи, у 1938 – курси молодих лейтенантів. Трудову діяльність розпочав піонервожатим. З 1933 – на службі в Червоній Армії. 1941–1945 – командир дивізіону 158-ї армії 1-го Українського фронту. Після війни продовжував служити в армії. З 1956 – підполковник запасу. Жив і працював у м. Коростень. Нагороджений орденами Леніна (1944), Червоного Прапора, Вітчизняної війни, Червоної Зірки, медалями.


Ткачов Григорій Єлізарович – заступник штурмана 240 гвардійського бомбардувального авіаційного полку по радіонавігації.

Ткачов Григорій Єлізарович

(11.03.1915, с. Велика Знам’янка нині Кам’янсько-Дніпровського р-ну Запорізької обл. – 02.11.1987, м. Кіровоград ) – Герой Радянського Союзу (1945). Закінчив школу фабрично-заводського навчання. Працював слюсарем на ст. Марганець Дніпропетровської обл. У 1937 закінчив Єйське військово-морське училище льотчиків, у 1941 – Рязанську вищу школу штурманів. З 1941 – на фронті. Заступник штурмана 240-го гвардійського бомбардувального полку з радіонавігації 18-ї повітряної армії, майор. До лютого 1945 зробив 263 бойових вильоти, у 7 повітряних боях збив 1 літак ворога. У 1954 закінчив Краснодарську вищу офіцерську школу штурманів. З 1958 підполковник Т. – у запасі. Мешкав у м. Кіровоград. Нагороджений двома орденами Леніна, двома Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ст., Червоної Зірки, медалями.


Фурсенко Іван Семенович – командир гармати 2012 зенітного артилерійського полку.

Фурсенко Іван Семенович

(1918, с. Дніпровка Кам’янсько-Дніпровского р-ну Запорізької обл. – 27.07.1944, смт Новоєльня Дятлівського р-ну Гродненської обл., Білоруська РСР) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно). З 1941 – на фронті. Командир гармати 2012-го зенітного артилерійського полку 2-го Білоруського фронту, ст. сержант. Відзначився в бою 23.07.1944 у р-ні с. Підлипки (Гродненський р-н Гродненська обл., Білоруська РСР). Його підрозділ підбив чотири танки. Ф. був важко поранений, але продовжував вести бій і знищив ще один танк противника. У смт Кам’янка-Дніпровська встановлена меморіальна стела з барельєфом Героя. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ст.


Хазар’ян Семен Аркадійович – розвідник 496 окремої розвідувальної роти.

Хазар’ян Семен Аркадійович

(22.05.1922, м.  Мелітополь, нині Запорізької обл. – 24.03.1977, м. Харків) – Герой Радянського Союзу (1943). З 1941 – на фронті. Командир групи розвідників 496-ї окремої розвідувальної роти 236-ї стрілецької дивізії Степового фронту, старшина. Відзначився при форсуванні р. Дніпро 26.09.1943 в р-ні с. Сошинівка (Верхньодніпровський р-н Дніпропетровської обл.): розвідав систему оборони противника і потім у складі роти брав участь у захопленні плацдарму на правому березі. У 1944 закінчив Військово-політичне училище в Ленінграді. З 1946 – у запасі. У 1953 закінчив Вищі торговельні курси у м. Ленінград. Працював у м. Харків. Нагороджений орденами Леніна, двома Червоної Зірки, медалями.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *